ДО ПИТАННЯ ПРАВОВОЇ ПРИРОДИ ЗАПОВІТУ

Стаття підготовлена на основі цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України та доктрини. У ній висвітлено загальні положення про майно. Значна увага приділяється поняттю спадщини як об`єкту заповіту та особливостям спадкового правонаступництва.

Значення заповіту полягає у тому, що він встановлює порядок переходу майна спадкодавця, згідно його волі, до його спадкоємців, а сам перехід здійснюється в силу висловленої ними згоди прийняти це майно. Тому, об`єктом заповідального розпорядження є майно, яке переходить до спадкоємців у тому складі, який воно мало в момент смерті заповідача (4, с. 40). В зв`язку з переходом майна від спадкодавця до спадкоємців виникають два, тісно пов`язаних між собою питання: про поняття спадщини і характер спадкового правонаступництва.
В юридичній енциклопедії термін майно визначено як певна річ або сукупність речей, у т.ч. гроші і цінні папери; сукупність майнових прав (прав вимоги) певної особи (актив); сукупність прав та обов`язків певної особи, які характеризують її майнове становище, до складу майна в останньому випадку входять речі і права, що належать певній особі і визначають актив майна, а також її борги, що становлять пасив майна (6, с. 551) .
Васильченко В.В. зазначає, що спадкова маса, як у римському, так і сучасному праві України, являє собою не сукупність речей, а певний комплекс правочинностей. Вона містить в своєму складі не тільки право власності, але й інші правочини (наприклад, зобов`язання). Разом з тим спадкова маса – це сукупність обов`язків (боргів), що належать спадкодавцеві. З урахуванням явно вираженої диференціації складових частин спадкової маси її правильніше розглядати не як єдиний об`єкт спадкування, а як сукупність об`єктів, що переходять до спадкоємця. Це дозволяє, як пише В.В.Васильченко, визначити спадкову масу як “сукупність майнових прав та обов`язків, а в певному обсязі і сукупність особистих повноважень, що переходять до інших осіб в порядку спадкового правонаступництва на випадок смерті їх власника” (2, с. 18) .
Цивільний кодекс України у статті 190 визначає, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. У зв`язку з тим, що поняття “майно” є збірним, необхідно правильно визначити його зміст стосовно правовідносин у спадковому праві.
До поняття “майно” за спадковим правом входять речі, а також майнові права й обов`язки спадкодавця, за винятком тих, котрі нерозривно пов`язані з його особистістю (право на відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю спадкодавця, на одержання аліментів, обов`язки за авторським договором замовлення на створення твору науки, літератури і мистецтва, а також інші подібні права й обов`язки (5, с. 164) .
Проте в юридичній літературі існують різні підходи до розуміння досліджуваного явища. Так, наприклад, у різних статтях ЦК України, ми зустрічаємо наступні терміни: майно, спадкова маса, спадкове майно. У спадковому праві ці поняття використовуються як синоніми одного і того ж поняття, хоча точнішим є термін “спадщина”, як такий, що охоплює сукупність цивільних прав і обов`язків спадкодавця.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Коли йдеться про спадщину, припускається, що активи спадщини перевищують можливі пасиви (борги). Проте, оскільки при спадкуванні має місце універсальне правонаступництво, до складу спадщини або об`єкту заповіту входять всі права та обов`язки (тобто, не тільки активи, але й пасиви), що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. Але слід мати на увазі, що деякі цивільні права та обов`язки нерозривно пов`язані з певною особою, тому вони не можуть переходити у спадок. Отже, об`єктами заповіту є цивільні права й обов`язки спадкодавця, що можуть переходити у спадщину, тобто ті, існування яких не припиняється смертю певної фізичної особи і, передусім, право власності на речі, доходи і грошові заощадження.
У західних країнах об`єктом заповіту в першу чергу є певне майно, що належить спадкодавцеві, але до заповіту можуть бути включені і положення іншого роду, наприклад призначення піклувальника неповнолітньому (3, с. 538).
До об`єктів заповіту можуть входити також права й обов`язки спадкодавця, що випливають із зобов`язальних, авторських, винахідницьких та інших цивільних правовідносин. Так, якщо спадкодавець мав боржників, то право вимагати від них повернення боргу переходить до суб`єктів заповіту – спадкоємців. До об`єкту заповітів входить також право на одержання авторського гонорару, винагороди за винахід тощо.
Особливим є режим спадкування за законодавством майнових, авторських прав. Так, при спадкуванні за заповітом права можуть бути передані будь-якому громадянину, незалежно від його громадянства і наявності родинних зв`язків із заповідачем, а також юридичній особі, незалежно від профілю її діяльності. До спадкоємців за заповітом переходять лише майнові авторські права передбачені ч.2 ст. 440, ч. 4 ст. 442, ч.2 ст. 448 ЦК України. Перехід у спадок особистих немайнових прав авторів законодавством не передбачений.
Поряд з вищенаведеним, законодавством встановлено режим обмежень щодо об’єктів спадкування за заповітом. Не можуть бути об`єктом заповіту права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, які не входять до складу спадщини, зокрема: особисті немайнові права фізичної особи (що ж стосується права на захист репутації автора, то його заповідати не можна, але на спадкоємців законом покладений обов`язок стосовно охорони недоторканості твору, протидії його перекрученню, спотворенню та іншій зміні, що може завдати шкоди честі та репутації автора, (5, с. 395)); право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди у зв`язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров`я; права на аліменти, не пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом, які покликані забезпечити наявність засобів існування для конкретних осіб; права і обов`язки як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.
Виходячи зі змісту статті 1236 ЦК України, об`єктом заповіту є майно спадкодавця, його майнові права і обов`язки, навіть і ті, яких не було в наявності на момент складання заповіту, але які можуть належати спадкодавцеві в майбутньому, на час відкриття спадщини.
Також об`єктами заповіту можуть бути і обов`язки, які встановлені окремими статтями ЦК України: відшкодування майнової шкоди (збитків), яка була завдана спадкодавцем; відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; сплата неустойки (штрафу, пені), яка була присуджено судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця; відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця; відшкодування витрат на охорону спадкового майна; плата виконавцю заповіту за виконання своїх повноважень. Відповідальність за борги спадкодавця розподіляється між спадкоємцями пропорційно до отриманої кожним з них частки спадщини, у межах її вартості (4, с. 42).
Отже, на підставі проведеного дослідження ми можемо констатувати той факт, що перелік об’єктів, які можуть бути об’єктом заповіту є законодавчо вичерпно не встановлений і тому з часом можуть бути встановлені інші об`єкти заповідальних відносин.

1. Цивільний кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356
2. Васильченко В. В. Рецепція римського спадкового права в сучасному спадковому праві України./ Автореф. дисерт. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук. – К., 1997. – 175 с.
3. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Отв. ред. Е. А. Васильев. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Международные отношения, 1993. – 560 с.
4. Дроников, В. К. Наследование по завещанию в советском праве / Отв. ред. Я. Л. Штутин; Министерство высшего образования УССР. Киевский государственный университет им. Т. Г. Шевченко. – Киев : Изд-во Киевского гос. ун-та им. Т. Г. Шевченко, 1957. – 136 с.
5. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг.ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко.– Одеса: Юридична література, 2004. – 1112 с.
6. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. ,Т.3 – К.: «Укр. Енцикл.», 2001. – 792 с.