СПІВВІДНОШЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ ТА ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ

Стаття підготовлена на основі цивільного та господарського законодавства України. У ній висвітлюються загальні положення договору поставки та договору купівлі-продажу. Значна увага приділяється визначенню критеріїв розмежування цих договорів.


В ринкових умовах робота будь-якого підприєм¬ства неможлива без матеріально-технічного постачання, гарантованого збуту виготовленої продукції, а також забезпечення то-варами торговельних організацій з боку підприємств. Все це здійснюється на основі договору поставки як однієї з основних, наймасовіших операцій підприємницької діяльності. Саме масове застосування у цивільних та господарських правовідносинах договору поставки породжує помилки на практиці, які інколи ведуть до серйозних фінансових втрат і, що, можливо, ще більше збитково – до втрати надбаної репутації добросовісного підприємця. Тому безумовний інтерес представляє проблема розмежування договору поставки і договору купівлі-продажу, що і обумовлює актуальність обраної теми.
На жаль, на сьогоднішній день однією з найтиповіших помилок є ототожнення договорів купівлі-продажу та договорів поставки, що, в свою чергу, призводить до невірного застосування норм матеріального права ще на етапі погодження істотних умов відповідного договору між сторонами, а на практиці обертається неабиякими проблемами під час фактичного виконання умов договору. І якщо у випадках, коли відбувається «пряма» поставка (від Постачальника Покупцеві) сторони ще в змозі додатково погодити несподівано виявлені неврегульовані моменти, то участь третьої сторони – перевізника (особливо у разі неналежного виконання умов договору поставки, незалежно від наявності вини будь-якої зі сторін договору) – практично унеможливлює перспективу досягнення сторонами консенсусу зі спору, що виник. Подібна ситуація майже у всіх випадках тягне за собою довготривалий судовий розгляд у компетентних інстанціях і негативні наслідки для сторони, яка легковажно обмежилась застосуванням до договору поставки норм, що регулюють лише відносини з купівлі-продажу. Тому, основною метою цієї статті є пошук критеріїв для розмежування договору поставки і договору купівлі-продажу.
Теоретичну основу для фундаментальних досліджень в межах обраної теми становлять праці таких видатних вчених: С.Н. Братуся, О.В. Дзери, О.С. Йоффе, О.А. Красавчикова, Л. А. Лунц, В.В. Луця, Д. І. Мейера, А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого, В.С. Щербини та багато інших.
При виконанні роботи були опрацьовані праці таких вчених як: С.Н. Братуся, О.В. Дзери, О.С. Йоффе, Г.Л. Знаменського, О.А. Красавчикова, Л.А. Лунц, В.В. Луця, та В.С. Щербини.
Одразу ж необхідно звернути увагу на те, що відносини за договором поставки на відміну від договорів купівлі-продажу регулюються досить великим масивом нормативно-правових актів. Крім Цивільного кодексу України, загальні положення про договори поставки передбачені Господарським кодексом України, Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів, підготовлених Міжнародною торговою палатою у 1953 році (Правила ІНКОТЕРМС) та багатьма іншими нормативно-правовими актами України, якими передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних потреб держави.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, якою наводиться визначення договору поставки: «за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму», а у статті 265 Господарського кодексу України, дано таке визначення договору поставки: «за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму». Отже, аналізуючи ці нормативно-правові акти України, ми бачимо, що визначення, передбачене у Цивільному кодексі України більш широко розкриває поняття договору поставки, ніж визначення цього поняття у Господарському кодексі України.
При цьому відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України поняття договору купівлі-продажу передбачає що: «за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму». Іншого визначення договору купівлі-продажу законодавством України не передбачено.
Виходячи лише з визначень, можна стверджувати, що договір поставки, як і договір купівлі-продажу, є консенсуальним і спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця, проте він відрізняється рядом особливостей, а саме: сторонами договору купівлі-продажу можуть бути будь-які особи, тоді як сторонами договору поставки можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності, при чому метою придбання товару за договором поставки, на відміну від договору купівлі-продажу, не може бути особисте, сімейне, домашнє або інше подібне використання товару.
До сучасного періоду сформувалося багато критеріїв розмежування договору поставки і договору купівлі-продажу. Наприклад, Йоффе О. С. зазначав: «Договор поставки и договор купли-продажи сходны в том смысле, что оба они юридически опосредствуют возмездно-денежную реализацию имущества, которая по своей экономической сущности есть не что иное, как купля-продажа. Но вместе с тем они существенно отличаются друг от друга» (4, с. 232), а саме: «Период действия купли-продажи, с одной стороны, и поставки — с другой. Договор купли-продажи рассчитан чаще всего на единократное исполнение, тогда как поставка, по общему правилу, есть длительно действующий договор, исполняемый периодически в определенные промежутки времени» (4, с. 233) і «основанием возникновения обязательства по купле-продаже служит соглашение сторон. Обязательства по поставке не всегда возникают только из соглашения и в подавляющем большинстве имеют своим основанием также акт планирования, обязывающий и управомочивающий будущих контрагентов заключить договор» (4, с. 233), крім цього Йоффе О. С. виділяв різний суб’єктний склад та предмет даних договорів.
Красавчиков О. А. також акцентував увагу на різному суб’єктному складі, предметі, крім того він наголошував що: «Поставка оформляется в большинстве случаев плановыми договорами с определенным субъектным составом и характерной структурой договорных связей» (6, с. 39) .
Г. С. Амерханов вважав, що «договор поставки опосредствует нетоварные отношения, поскольку они не связаны с переходом права собственности от одного субъекта к другому в отличие от купли-продажи, опосредствующей переход права собственности и имеющей, следовательно, дело с товарными отношениями» (4, с. 234).
Зважаючи на вище наведене, можна зробити висновок, що окремі положення науковців мають спірний характер, але саме вони є фундаментом теперішніх поглядів на проблематику питання співвідношення договору поставки та договору купівлі-продажу.
Не можна не погодитися з думкою Йоффе О.С. про те, що зобов’язання у договорі поставки не завжди виникають тільки з домовленості сторін, а в багатьох випадках мають своєю основою державний контракт, який є обов’язковим для виконання певним колом суб’єктів, як це передбачено у Законі України «Про поставку продукції для державних потреб».
Цілком слушною є думка, що договір купівлі-продажу розрахований найчастіше на одноразове виконання, тоді як поставка, за загальним правилом, це тривалий договір, що виконується періодично в певні проміжки часу – місяць, рік, у зв`язку з чим із договору часто виникають довгострокові, тривалі господарські зв’язки. Ця ознака відмінності зберігається далеко не в усіх випадках, бо купівля-продаж також може бути здійснена на більш-менш тривалий час, а поставка інколи здійснюється як разова операція, що передбачає одноразове виконання. Але, якщо дослідити співвідношення застосування у господарській практиці договорів купівлі-продажу та договорів поставки, результат виявиться саме таким.
Звернемо увагу на предмет договорів, які можна розглянути у двох аспектах:
— на момент укладення договору поставки постачальник, як правило, ще не має у своєму розпорядженні товарів, а при купівлі-продажу має;
— предметом договору купівлі-продажу можуть бути речі, як індивідуально-визначені, так і визначені родовими ознаками, а також об’єкти матеріального і нематеріального світу (наприклад, корпоративні права), а у поставці зазвичай речі визначені родовими (набагато рідше — індивідуальними ознаками) і при цьому можуть бути тільки об’єктами матеріального світу.
Всі вище наведені науковцями критерії розмежування договору поставки і договору купівлі-продажу засновані на основі «типових», але не обов’язково властивих даним договорам, особливостей. Тому вони можуть бути використані лише як допоміжні. При цьому є два критерії, що виокремлювалися кожним з науковців та утвердилися у сучасних положеннях договору поставки і які дають нам можливість здійснювати розмежування договору поставки і договору купівлі-продажу, а саме: правовий статус постачальника та мета придбання товару.
Сторонами (суб’єктами) договору поставки є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. На стороні постачальника, на відміну від договору купівлі-продажу завжди виступає суб’єкт підприємницької діяльності (підприємець), яким можуть бути: 1) господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність, та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності (7, с. 409). Покупцем в договорі поставки можуть бути будь-які особи (за винятком громадян, які купують товар для побутових потреб), але найчастіше це підприємці, оскільки товар придбавається для використання у господарській діяльності.
Нормативні акти, що регулюють відносини купівлі-продажу, не містять жодних обмежень щодо суб’єктного складу сторін.
Постачальник продає вироблені ним товари або товари, закуплені для продажу. Крім того, постачальником може виступати особа, що не володіє правом власності (або іншим речовим правом) на товари, а має товар, закріплений за нею на праві господарського відання або праві оперативного управління, наприклад, комісіонер (у консигнаційній торгівлі). Таким чином, вироблені або закуплені постачальником товари не є вичерпним предметом договору.
Держава також може виступати покупцем за договором поставки (наприклад, набуваючи товарів в державний резерв), що найчастіше оформляється державним контрактом на поставку товарів для державних потреб. Враховуючи, що зазвичай держава придбаває продукцію для її подальшого використання, нам невідомі випадки, коли б держава була стороною договору купівлі-продажу, хоча теоретично такі випадки виключати не можна.
Щодо мети придбання товару, то договором поставки визнається договір, за яким товар має придбатися для використання в підприємницькій діяльності або для іншої діяльності, не пов’язаної з особистим, домашнім, сімейним його використанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, облад¬нання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики) (5, с. 325). Тут можна згадати думку С. Н. Братуся, який вважав, що «покупатель, получивший вещь в собственность на основе сделки купли-продажи, может распорядиться вещью по своему усмотрению» (3, с. 6), а продукція, «полученная заказчиком — стороной в договоре поставки, должна быть использована только в соответствии с плановым ее назначением» (3, с. 6). Так, це визначення не повною мірою віддзеркалює сучасне трактування Цивільним кодексом України мети придбання товару за договором поставки, але вже тоді науковці вбачали суттєву особливість цієї мети, яка була пов’язана з плановими актами держави — головним «підприємцем» того часу.
У практиці під цілями, не пов’язаними з особистим використанням, розуміється також придбання покупцем товарів для забезпечення його діяльності як організації або громадянина-підприємця (оргтехніки, офісних меблів, транспортних засобів, матеріалів для ремонтних робіт і т.п.). Ціль покупки може випливати з характеру товару, суті договору, передбачатися в самому договорі. Товар отримується для використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, родинним, домашнім і іншим побутовим використанням. Отже, товар за договором поставки призначений для подальшого продуктивного вжитку, тобто такого його використання, в ході якого товар або безпосередньо зберігає свою вартість (у результаті перепродажу), або переносить її на інші товари (в процесі виробництва).
Однак, слід зазначити, що обмеження мети придбання товару за договором поставки може мати своїм наслідком таке негативне явище, як обмеження правових механізмів захисту покупця. Так укладення договору поставки, на нашу думку, унеможливлює поширення на покупця норм Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки покупець за договором поставки не є споживачем у розумінні зазначеного закону, оскільки метою придбання товару є використання його у господарській діяльності.
У вітчизняній цивілістиці міститься положення про передачу товарів у встановлений строк (строки), тому це дозволяє назвати ряд особливостей договору поставки. По-перше, момент укладення договору поставки і його виконання, як правило, не збігаються; по-друге, за договором поставки можливий оптовий продаж товарів одноразово (у встановлений строк) або окремими партіями протягом тривалого періоду (в обумовлені строки); по-третє, можливі передача й однієї речі, у т.ч. індивідуально-визначеної (машина, прилад індивідуального виконання та ін.), в обумовлений строк; по-четверте, виготовлювачем товару договір укладається, як правило, на майбутні, ще не виготовлені речі (8, с. 611).
Зважаючи на практичну сторону цих договорів (зокрема – на суб’єктний склад) можна вказати, на те, що договір поставки більш багатогранний за своїми наслідками (наприклад, сплата податку), крім того можна зазначити, що за загальним правилом перехід прав та обов’язків за договором купівлі-продажу здійснюється в момент оплати, а за умовами поставки перехід прав та обов’язків здійснюється не в момент оплати, а в момент виконання умов, передбачених Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів.
Для розмежування договору поставки і договору роздрібної купівлі-продажу насамперед використовується мета купівлі, а потім правовий статус продавця. Судова практика, не визнаючи особистої мети купівлі підприємцями товарів для забезпечення їхньої діяльності, вважає, що при придбанні підприємцями таких товарів у роздрібної торгової організації відносини сторін повинні регулюватися нормами роздрібної купівлі-продажу, а не поставки.
Якщо говорити про істотні умови договору поставки, про порядок оплати, ціни, тари, упакування, кількість, асортимент, якість та комплектність, то ці норми включені в загальні положення про купівлю-продаж і застосовуються до поставки, як її виду. Отже, за цими ознаками неможливо розмежувати договір поставки і договір купівлі-продажу.
За результатами опрацьованої джерельної бази, ми дійшли до наступних висновків: мета придбання товару та правовий статус постачальника є основними ознаками, які дають можливість кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, що в подальшому дозволить уникнути негативних правових наслідків. Поряд з основними ознаками неабияке значення мають додаткові теоретичні та практичні ознаки, що впливають на визначення умов договору поставки і строку його дії.
Для того, щоб у майбутньому на практиці уникнути проблеми розмежування понять договору поставки і договору купівлі-продажу, необхідно вдосконалити законодавчу базу України, внести відповідні уточнення та більш детально розкрити зміст договору купівлі-продажу.

Список літератури

1. Господарський кодекс України вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20, N 21-22, ст. 144
2. Цивільний Кодекс України вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356
3. Братусь С. Н., Лунц Л. А., Вопросы хозяйственного договора, — М.: Госюриздат, 1954. — 88 с.
4. Иоффе О. С. Обязательственное право. — М.: «Юрид. лит.», 1975. — 880 с.
5. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. 3-78 посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 912 с.

6. Красавчиков О.А. Советское гражданское право. В 2-х томах. Том 2. — М.:»Высшая школа». — 1968. — 520 с.
7. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.: Г. Л. Знаменський, В. В. Хахулін, В. С. Щербина та ін.; За заг. ред. В. К. Мамутова. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — 688 с.
8. Цивільний Кодекс України: Коментар / За заг. ред Є. О.Харитонова. — Одеса: Юридична література, 2004. — 1112 с.

3 комментария на “СПІВВІДНОШЕННЯ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ ТА ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ”

  • Andriy says:

    Як показує практика, сторони договору поставки товару не бажають звертатися за кваліфікованою допомогою до юристів на стадії підписання договорів. А тому роблять типові помилки, укладаючи подібні угоди! Будьте уважні! До речі, тут наводять тки помилки та зазначають, як їх уникнути http://www.pravoconsult.com.ua/dogovir-postavky-tovaru-oberezhno-ne-robit-tsyh-pomylok/

  • Олексій says:

    Про істотні умови написано дуже класно, але на практиці мені не зустрічалося випадків, щоб український суд встановив факт не укладення договору, як правило розмова в суді така: «товар отримали – отримали, то чому не розрахувалися». Складні юридичні конструкції це не для наших суддів. Важливим також залишаться питання правильного оформлення вказаних договорів, про що написано тут — http://uadvokata.com.ua/nekotoryie-rekomendatsii-po-zaklyucheniyu-dogovora-postavki/, а не лише їх юридичного змісту.

  • Довольно спорно, но в целом автор раскрыл тему.

Оставить комментарий